Несмотря на то, что место программиста сулило спокойную работу, неплохие заработки и хорошую карьеру, Андрей без всяких сомнений покинул насиженные места и вступил на тернистый путь предпринимательства. Естественно, что ни о маркетинге, ни о продажах он и понятия не имел. Всему приходилось учиться на практике, набивая шишки в общении с покупателями.
Несмотря на все сложности, Поминову удалось завоевать клиентов, о которых мечтает любая компания. Как же предпринимателю-самоучке, работающему прямо в собственной квартире, удалось добиться такого успеха?
…По счастливому стечению обстоятельств, в один день с Андреем в Академии появилась чуть ли не первая в Советском Союзе партия болгарских персональных компьютеров. И у руководства возникла мысль перенести уже существовавшие словари с больших ЭВМ на персональные компьютеры. За полгода сделали работающий прототип словаря, который и лег в основу будущего Мультитрана.
Словарь планировалось продавать организациям (других покупателей в конце 80-х просто не было), однако в стране наступил кризис, возникли перебои с финансированием и проект стал умирать. Чтобы спасти то, что уже было сделано, энтузиасты, в числе которых был и Поминов, создали совместное предприятие. Так как денег на него никто не выделил, СП просуществовало всего полгода.
Возник довольно острый вопрос: кто станет хозяином продукта. «Здесь я, можно сказать, перетянул одеяло на себя, - вспоминает Андрей, - так как уже несколько месяцев сидел дома и занимался словарем в одиночку». Так Мультитран стал «домашним» проектом: Поминов сидел в обычной квартире, доводил его до ума, а в свободное время ездил в Европу за подержанными автомобилями и одеждой. «Покупать я тогда очень любил, а вот продавать – нет. Наверное, потому что продавать надо уметь», - смеется он.
…Время показало, что фирма – слишком много для одного человека, и Андрей переквалифицировался в индивидуального предпринимателя, ведь при такой организации бизнеса никаких «бумажек» практически не требуется…
…Недавно Поминову позвонила девушка из агентства, занимающегося проведением опросов, и спросила: «Это квартира или офис?» «Ну, даже и не знаю…», - замешкался он. Компьютер в своей квартире Андрей не выключает уже много лет: «Офис – дома, напротив – почта, через дорогу – банк, в том же доме
провайдер и сервер с Мультитраном. Этот «золотой треугольник» можно обойти за 10 минут».
«Если честно, я не могу сказать, каким именно будет сайт лет через десять.» - признается Андрей. | Хоча місце програміста обіцяло спокійну роботу, непоганий заробіток і успішну кар'єру, Андрій без жодних сумнівів залишив насиджене місце і ступив на тернистий шлях підприємництва. Зрозуміло, що він не мав жодної уяви ані про маркетинг, ані про продажі. Всьому довелось вчитися на практиці — набивав собі гулі у спілкуванні з покупцями. Попри всі складнощі, Помінову вдалося завоювати клієнтів, про яких мріє будь-яка компанія. Як же підприємцю-самоучці, що працював просто у своїй квартирі, вдалося досягти такого успіху? …За щасливим збігом обставин майже одночасно з Андрієм в Академії з’явилась чи не перша в Радянському Союзі партія персональних комп’ютерів. І керівництву спало на думку перенести словники (що вже існували) з великих ЕОМ на персональні комп’ютери. За півроку зробили працездатний прототип словника, який згодом став основою «Мультитрана». Планували продавати цей словник організаціям (наприкінці 80-х інших покупців просто не було), однак в країні сталася криза, почались перебої з фінансуванням, і проект почав вмирати. Щоб врятувати те, що вже було зроблено, ентузіасти, серед яких був і Помінов, створили спільне підприємство. Та оскільки грошей на нього так ніхто і не виділив, це СП проіснувало лише півроку. Виникло доволі гостре питання про те, хто стане власником продукту. «Тут я, можна сказати, перетягнув ковдру на себе, — згадує Андрій, — оскільки вже кілька місяців сидів удома і займався словником самотужки». Так «Мультитран» став «хатнім» проектом: Помінов сидів у звичайній квартирі та доводив його до пуття, а у вільний час їздив у Європу за вживаними автомобілями та одягом. «Купувати мені тоді дуже подобалось, а ось продавати — не дуже. Напевно тому, що продавати треба вміти», — сміється він. ...Час довів, що «фірма» — це забагато для однієї людини, і Андрій перекваліфікувався на приватного підприємця, адже при такій організації бізнесу не потрібно практично ніяких «папірців»... ...Нещодавно Помінову зателефонувала дівчина з агенції, що займається проведенням опитувань, і запитала — «Це квартира чи офіс?» «Ну, навіть і не знаю...» — завагався він. Комп’ютер у своїй квартирі Андрій не вимикає вже багато років: «Офіс — вдома, навпроти — пошта, через дорогу — банк, у тому ж будинку провайдер і сервер з «Мультитраном». Цей «золотий трикутник» можна обійти за 10 хвилин». «Якщо чесно, то я не можу зараз сказати, яким саме буде сайт років через десять» — зізнається Андрій.
|